Перше враження про людину здебільшого є помилковим. Адже ми бачимо перед собою якусь соту частину інформації про свого співрозмовника, а вже решту допридумуємо. Часом буває так, що, здається, неприпустима поведінка може бути виправдана обставинами, які безпосередньо повпливали на людину. Але ми, не знаючи таких подробиць, відразу ж ставимо тавро пихатості чи надмірної скромності , непривітності чи лестивості, замкнутості чи язикатості....
Подивилась недавно фільм "Гордость и предубеждение" по роману відомої британської письменниці Джейн Остін. Цей твір з полички дамських любовних романів. І , мабуть ,я все ж подорослішала, тому що мене реально зачепило. Востаннє таке було після перегляду "Хронік Нарнії" . Тоді я довго роздумувала про своє дитинство. Про те , що я більше не можу вірити , що у десь там у шафі за одягом є чарівні ворота до чарівної країни. Про те, що чудеса вже не здаються можливими, і я все більше вірю тому, що підтверджено науковими фактами. Але зараз суть не в тому.
Як на мене, фільм вартий уваги. Акторська гра заслуговує високої оцінки. Так само як і музична його частина. Схоже, що екранізація роману 2005 року Джо Райта є одною з кращих в моєму списку. Головна героїня Елізабет , зустрівши на балу заможного містера Дарсі, незважаючи на шляхетний вигляд, прийняла його за самовпевненого та зарозумілого молодика. Та і сам Дарсі знехтував їх знайомством , вважаючи , що дівчина не варта його уваги. Та дізнаючись більше один про одного, вони закохались до нестями. Такі різні за характером і походженням. Кохання Елізабет росло поступово, черпаючи сили з шляхетних вчинків Дарсі.
І їх справжнє щире почуття засліпило своїм світлом гордість , гонор і пихатість.
От так от. Інколи перше враження виявляється помилковим і робити поспішні висновки не варто . А ще хотілося б вірити, що все ж заради почуттів можна переступити через свою гордість.
Немає коментарів:
Дописати коментар