Їхала додому денним поїздом, вперше за весь час. Було трошки нудно, мабуть, краще все ж заснути і прокинутися в потрібному місті. Але протягом 8 годин в мене було достатньо часу, щоб подумати про життя.
Так от, життя чимось схоже на поїзд, який їде по рейсах. При чому потяг , напевне , швидкісний. Ми мчимо, і часто не помічаємо всього навкруги. Пейзажі, будинки, люди... Все втікає від нас. Кінцева зупинка також колись буде. Тільки де і коли ? Це вже залежить від нас. Від того куди ми скеруємо свій потяг. Хоча , здається , що наш шлях повністю визначений, адже колія визначає траєкторію поїзда. Так і , як писав Шевченко, "У всякого своя доля і свій шлях широкий...".
Одні люди заходять у вагони, інші виходять. Протягом свого першого року навчання в столиці, я приблизно 165 годин провела в дорозі. І скільки різних людей я зустріла! І в кожного своя історія.) В кожного своє життя. І , мабуть, наші шляхи вже ніколи не перетнуться. Ну хіба що знову у такому знайомому нам поїзді Київ- Івано-Франківськ...
І якою б втомлючою інколи не була дорога, їздити у потягах буває так весело!
Немає коментарів:
Дописати коментар