Мабуть, бути самотнім в якійсь мірі боїться кожен. Та чи все так погано , як здається? Чому ми боїмося залишитися наодинці? Німецький філософ Артур Шопенгауер писав : "Кожна людина може бути сама собою тільки доки вона самотня." Дійсно, так воно і є. І чи є поганим те , що ніхто не впливає на формування нашої точки зору, і ми сам аналізуємо і вирішуємо проблеми? Звичайно, спілкування є надзвичайно важливим, життя без друзів може бути складнішим і нецікавим. Та все ж тут вже все залежить від характеру людини. Можливо комусь комфортніше бути наодинці з самим собою. Тим більше, вплив оточуючих може бути як позитивним, так і негативним. Крім того, чи можна самостійність вважати наслідком самотності?... Я думаю , що так. ( Це випливає з вище написаного.)
Чи я самотня? Не знаю, можливо. Та я не вважаю, що це якась патологія. Але захоплюватися , мабуть, не варто. Адже самотність може призвести до відлюдькуватості і замкнутості. Тож інколи виходити на люди все ж варто.
І наостанок ще одна цитата Шопенгауера : "Самотність -доля усіх видатних умів." (Щось в цьому є, чи не так?)
Самотність - це не та річ, якою потрібно гордитись, але в якомусь з етапів життя вона завоює тебе, і ти ніколи більше не зможеш жити без неї... Надіюсь зі мною такого не станеться! І з тобою ТАКОЖ!!! Кому потрібно те визнання, якщо при житті ти був відлюдником, який намагався зіпсувати всі відносини з людьми!
ВідповістиВидалитиЯ також надіюся. Гордитися тим не треба, але вважати себе при цьому ненормальним також.
ВидалитиІ як на мене, самотні люди не псують відносини з людьми, можливо вони просто не вміють їх будувати.
Я вважаю що інколи треба бути самотнім,адже саме думки насамоті породжують нові ідеї,які ми втілюєм в не самотнє життя
Видалити